
В житті, як на ниві, нерівні стежинки,
осот бовваніє, хвилююь волошки.
Не завжди духм′яні і наші обжинки,
бо в ложечці меду і дьогтю є трошки.
Зігріється кимось тендітна билинка,
відчує надію — здивує красою.
Та щастя не вічне, триває хвилинку,
а горе здарує гіркою сльозою.
Пізнаєш і друзів надійних підтримку,
і зраду, підступність, і підлості зброю.
Розтопиш зневіри холодну крижинку,
кохання віднайдеш, повіє журбою.
Коли навкруги починає сніжити,
згадай різнобарв′я духмяного літа.
І знову захочеться жити, любити.
Ти ближнього зможеш душею зігріти.
Засіяна нива життя різнотрав′ям,
нагліють дуби, плачуть ніжні берізки...
Під сонцем нещадним катма рівноправ′я:
І щастя, і горе дається нарізно.