Шон Маклех. Приглашение. Перевод

­«І сивий пастор кличе буревій.
І блискавки які мені сплітає нині пряха?
І в очі зазира мені життя, але задкує геть – від страху.»
                                                (Еміль Верхарн)


Листопад- сивый пастор,
Зазывает гостей
в курень спящих людей,
Навлекает беду-
в плате чорном вдову:
Заходи-живи
в курене из травы.

Листопад- пастух,
а с ним внученька-тьма
Бродят с всклоченным псом -
чёрным, словно смола,
Кличут новых гостей
пришлых падших людей,
Навлекают войну -
в плате красном вдову:
Входи, вдовица -
  испей с криницы,
  В ней вино -
  цвета крови оно:
  Лей, разливай
  меры не знай,
  изголодались за кровушкой,
  входи в курень вдовушкой.

Листопад- рудый плотник,
Зазывает гостей -
полоумных людей -
хворых разумом,
Зазывает чуму-
девку с язвами:
Не гостили давненко
у нас, панна- мызница
гроботёсов, мышей,
копачей холмов Скифии.

Листопад-бедняк
за пустой медяк
Расчиняет двери -
Дню мёртвых время.

Листопад-дроворуб
мастырит ясли
Для того вола,
что ведёт несчастье,
Что паству вспашет и засеет
лузгою змея.

Листопад-баламут
зазывает гостей -
сумасбродных людей,
Кличет смерть саму,
что сгребает в суму
Тварей по паре
(что у Ноя в кошаре
Ковчега).
Кричит-кличет листопад-баламут:
«Прийди, старая,
жнива жницу ждут,
не зевай, успевай.
Ибо час,
кто-то с нас
должен».

OSAlx 2о21-о6


Накликання гостей

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­Падолист сивим пастором
Накликає гостей
в хату сновид-людей:
Накликає біду –
чорновбрану вдову,
Заходи-живи
в синьому домі з трави.

Падолист пастухом,
а з ним дочка-пітьма
Блукають з кудлатим псом –
чорним, як смерть сама,
Кличуть нових гостей
у хижу приблуд-людей:
Накликають війну –
вбрану в червоне вдову:
Заходь, вдово –
будь як вдома,
У пивниці вино –
черлене й солодке воно:
Лий, розливай
міри не знай,
Люди ж бо за хмелем червоним
скучили,
У хаті своїй кубло гадюк
сплели –
Гадюк ненависті.

Падолист жовтоволосим теслею
Накликає гостей
у житло божевільних людей –
Хворих на голову:
Накликає стару
моровицю-чуму:
Давно не заходила
на гостину до нас, пані щурів,
Пані майстрів-трунарів
та рискалів
і копачів – саме тих,
Які риють могили.

Падолист-жебрак
на жарти мастак,
Відкриває двері
свята всіх мертвих.

Падолист-дроворуб
майструє ясла
Для того вола
на якому приїде Відчай,
Що зоре поля
і засіє зубами змія.

Падолист-каламар накликає гостей
у село навіжених людей,
Кличе смерть саму,
що збирає в суму
Тварі по парі
(наче Ной у кошарі
Ковчегу).
Кличе-кричить падолист-каламар:
«Прийди, ледащо старе,
Жати жниво своє –
пшеницю людську
Бо вже час,
бо вже хтось із нас
мусить».

Автор: Шон Маклех