Новый литературный / музыкальный портал
Поэзия
Песни
Музыка
Проза
Разное
Видео
Музыканты
Авторы
Форум
Конкурсы
О портале
Поэзия
Песни
Музыка
Авторы

Легендарная личность Устима Кармалюка


Наталья Любина

­­Найбільш відомою постаттю в історії Летичева став подільський народний месник Устим Кармалюк. У 30-ті роки ХІХ століття містечко стало центром народного повстання проти дворянства і московської окупації під керівництвом Кармалюка.
Легендарний Кармалюк народився 27 лютого 1787 року в селі Головчинці Літинського повіту в сім’ї кріпака. У віці сімнадцяти років його забрали до двору пана Пігловського. Хлопець був роботящий, але непокірний. Поміщик Пігловський не міг пережити того, що його власний раб не дозволяв собою потурати, а тому вирішив позбутися Устима і віддав його на 25 років до царської армії. Устим, який не схотів коритись царській муштрі, утік з 4-го уланського полку в місті Кам’янець-Подільському. Однак незабаром він був спійманий і засуджений до 500 ударів пліттю. Після чого його направили до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармалюк тікає з-під варти. А опинившись на волі формує і очолює повстанський загін селян, до якого приєднались втікачі з царської армії. З цього часу на Поділлі активізується селянський рух на чолі з Устимом Кармалюком. В різних подільських містах спалахують повстання.

Прості люди щиро любили Кармалюка і завжди давали йому притулок, харчі та іншу допомогу. Про його винахідливість, силу духу та витривалість ходять легенди. Народний герой шість разів утікав із заслання в Сибіру. Здолати його героїчний опір поневолювачам не вдавалося упродовж 22 років.

Народна пам’ять зберегла чимало легенд про мужнього месника.
Переховуючись від переслідувань, він часто шукав притулку у лоні рідної природи. За легендою на Кармалюковому кріслі, що неподалік села Кудинка Летичівського району, народний месник збирав своїх побратимів на нараду, а вибоїна у скелі, котра нагадує крісло, слугувала йому “троном”.

В Старій фортеці в Кам’янці-Подільському є вежа, яка носить ім’я Кармалюка. В ній тричі тримали за гратами Устима Кармалюка. За переказами під час ув’язнення портрет героя написав художник-кріпак Василь Тропінін, власник якого отримав від імператриці Катерини ІІ маєтки в Подільській губернії. В скарбницю легенд та переказів про народного героя входить оповідка про те як Кармалюк з кам’янецької в’язниці втік.
Похмурого березневого ранку 1823 року біля брами Кам’янецького замку вишикувалася черга з “берлинів” – з усіх куточків Подільської губернії пані та панове приїхали подивитися на того, чиїм ім’ям лякали дітей у заможних родинах. Їхнім нічним жахом був закутий у кайдани невисокий, але кремезний чоловік з відкритим чолом і надто правильними, як для холопа, рисами обличчя. Було в погляді його синьо-сірих очей щось таке, від чого переймало подих прекрасної половини людства і ставали кілками в роті язики у вельмож. В’язень химерно посміхався у вуса, наче читаючи їхні думки: “Гадаєте, мене втримають ці стіни?”.

Відомо, що Кармалюк був в пошані серед селян, міщан, духовенства, а особливо серед жінок, які відвідували його у в’язниці з кошиками з харчами. А на згадку, чи як тоді казали “на незабудь”, дарували Кармалюку хусточки-носовички. За кілька днів тюремники уздріли камеру порожньою – за переказами він напустив на півтори сотні замкової залоги ману, а мотузку зв’язав з хустинок, що дарували йому на пам’ять шляхетні відвідувачки, за допомогою цієї мотузки і втік, спустившись з високої фортечної вежі.
На початку 1830-х років територія дії Кармалюка включала і Поділля, і Бессарабію, і навіть Київщину. Це стало серйозною проблемою на урядовому рівні. Для боротьби з повсталими російський уряд в листопаді 1833 року створив спеціальну Галузинецьку комісію.

Втім, загинув Устим від зради – в ніч на 10 жовтня 1835 року в селі Коричинці Шляхові (сьогодні Деражнянський район Хмельницької області) на подвір’ї своєї коханки. Саме там куля 18-річного шляхтича Рутковського знайшла Устима. Згідно з легендою в Устима Кармалюка стріляли гудзиком, а не кулею. Вважалося, що тільки так можна вбити чаклуна, яким всім здавався Кармалюк.

З метою залякування непокірних селян тіло Кармалюка довго возили по містах і селах. А поховали його саме в Летичеві на центральному міському цвинтарі. У 1974 році в центрі Летичева поряд з замковими мурами був встановлений 5-метровий пам’ятник Устиму Кармалюку – ідейно-свідомому проводиреві селянського повстання, який самим своїм існуванням підтверджував теорію класової боротьби. Допитавши 2700 осіб, урядова комісія встановила, що Кармалюк підняв на боротьбу 20 тисяч повстанців, які здійснили понад тисячу виступів, а все відібране у панів майно роздавали бідноті. Звісно, народ ідеалізував Кармалюка, але попри все його дух як справедливого захисника знедолених житиме вічно.

  Летичiвська  ОТГ


                         ПЕРЕВОД

           с украинского языка  на  русский  язык

Наиболее известной фигурой в истории Летичева стал подольский народный мститель Устим Кармалюк. В 30-х годах XIX века городок стал центром народного восстания против дворянства и московской оккупации под руководством Кармалюка.
Легендарный Кармалюк родился 27 февраля 1787 года в селе Головчинцы Литинского уезда в крепостной семье. В возрасте семнадцати лет его забрали во двор господина Пигловского. Парень был трудолюбив, но непокорен. Помещик Пигловский не мог пережить того, что его собственный раб не позволял собой потакать, а потому решил избавиться от Устима и отдал его на 25 лет в царскую армию. Устим, не захотевший повиноваться царской муштре, скрылся из 4-го уланского полка в городе Каменец-Подольском. Однако вскоре он был пойман и приговорен к 500 ударам плетью. После чего его направили в крымский штрафной батальон. По пути в Крым Кармалюк убегает из-под стражи. А оказавшись на свободе, формирует и возглавляет повстанческий отряд крестьян, к которому присоединились беглецы из царской армии. С этого времени в Подолье активизируется крестьянское движение во главе с Устимом Кармалюком. В разных подольских городах вспыхивают восстания.

Простые люди искренне любили Кармалюка и всегда давали ему убежище, продовольствие и другую помощь.
Об его изобретательности, силе духа и выносливости ходят легенды. Народный герой шесть раз бежал из ссылки в Сибирь. Преодолеть его героическое сопротивление поработителям не удавалось на протяжении 22 лет.

Народная память сохранила немало легенд о мужественном мстителе.
Укрываясь от преследований, он часто искал убежища в лоне родной природы. По легенде на Кармалюковом кресле, недалеко от села Кудинка Летичевского района, народный мститель собирал своих собратьев на совещание, а выбоина в скале, напоминающая кресло, служила ему "троном".
В Старой крепости в Каменце-Подольском есть башня, носящая имя Кармалюка. В ней трижды держали за решеткой Устима Кармалюка. По преданию во время заключения портрет героя написал крепостной художник Василий Тропинин, владелец которого получил от императрицы Екатерины II имения в Подольской губернии. В сокровищницу легенд и преданий о народном герое входит повествование о том, как Кармалюк из каменецкой тюрьмы скрылся.
Мрачным мартовским утром 1823 года у ворот Каменецкого замка выстроилась очередь из “берлинов” – из всех уголков Подольской губернии дамы и господа приехали посмотреть на того, чьим именем пугали детей в зажиточных семьях.
Их ночным ужасом был закован в кандалы невысокий, но коренастый человек с открытым лбом и слишком правильными, как для холопа, чертами лица. Было во взгляде его сине-серых глаз что-то такое, от чего перенимало дыхание прекрасной половины человечества и становились кольями во рту языка у вельмож. Узник причудливо улыбался в усы, словно читая их мысли: «Думаете, меня удержат эти стены?».

Известно, что Кармалюк был в почете среди крестьян, мещан, духовенства, особенно среди женщин, которые посещали его в тюрьме с корзинами с продуктами.
А в память, или как тогда говорили "на незабудь", дарили Кармалюку платочки-носовые платки. Через несколько дней тюремщики увидели камеру пустой – по преданию он напустил на полторы сотни замкового залога ману, а веревку связал с платков, даривших ему на память благородные посетительницы, с помощью этой веревки и убежал, спустившись с высокой крепостной башни.
В начале 1830-х годов территория Кармалюка включала и Подолье, и Бессарабию, и даже Киевщину. Это явилось серьезной проблемой на правительственном уровне.
Для борьбы с восставшими русское правительство в ноябре 1833 года создало специальную Галузинецкую комиссию.

Впрочем, погиб Устим от измены – в ночь на 10 октября 1835 года в селе Коричинцы Шляховые (сегодня Деражнянский район Хмельницкой области) во дворе своей любовницы. Там пуля 18-летнего шляхтича Рутковского нашла Устима. Согласно легенде в Устима Кармалюка стреляли серебряной пуговицей, а не пулей. Считалось, что только так можно убить колдуна, которым всем казался Кармалюк.
С целью устрашения непокорных крестьян тело Кармалюка долго возили по городам и селам. А похоронили его именно в Летичеве на центральном городском кладбище. В 1974 году в центре Летичева рядом с замковыми стенами был установлен 5-метровый памятник Устиму Кармалюку – идейно-сознательному вождю крестьянского восстания, который своим существованием подтверждал теорию классовой борьбы.
Допросив 2700 человек, правительственная комиссия установила, что Кармалюк поднял на борьбу 20 тысяч повстанцев, совершивших более тысячи выступлений, а все отобранное у господ имущество раздавали бедности. Конечно, народ идеализировал Кармалюка, но, несмотря ни на что, его дух как справедливого защитника отверженных будет жить вечно.

  Летичевская ОТГ


Сказать спасибо автору:
1

Рубрика произведения: Проза ~ История
Количество отзывов: 1
Количество просмотров: 12
Рейтинг произведения: 1
Свидетельство о публикации: next-2022-126342
Опубликовано: 04.08.2022 в 12:35
© Copyright: Наталья Любина
Просмотреть профиль автора

Маргарита.     (05.08.2022 в 08:07)
Интересная, познавательная работа.

Наталья Любина     (05.08.2022 в 11:57)
спасибо




Авторские права
Какие произведения можно размещать на своей странице?
Можно публиковать только своё авторское творчество, то есть то, что вы создали сами. На нашем сайте нельзя публиковать чужие (современные) произведения: музыку (треки, миксы, ремиксы), литературу (поэзию, прозу), видео и фото контент и др. Любой плагиат может быть удален без опповещения автора, разместившего его. Если ваше произведение является составным и использует заимствования, то они должны быть согласованы с правообладателями.

Сайт «Некст» (www.next-portal.ru) не продает и не использует каким-либо иным образом загруженные музыкальные фонограммы и литературные произведения, а лишь предоставляет дисковое пространство и иные технические возможности сайта для хранения и возможности передачи загруженных фонограмм по каналам сети Internet исключительно по инициативе пользователя. Авторы (пользователи) сайта принимают на себя всю полноту ответственности за загружаемые ими произведения в соответствии с законодательством Российской Федерации.




1